Культура та історія

Японська азартна традиція поєднує стародавні практики і сучасну масову культуру.

В епохи Едо і Мейдзі влада неодноразово забороняла аматорські ігри на гроші, але побутові формати - ханефуда/ойте-кабу, вуличні лотереї, аматорський маджонг - зберегли популярність.

У XX столітті держава легалізувала «соціально корисні» ставки: скачки (keiba), кейрін, човнові гонки (kyōtei), пізніше - авто/мото-гонки і лотереї (takarakuji), перетворивши їх в частину міської повсякденності і фінансування спорту/інфраструктури.

Після війни виник феномен pachinko/pachislot: галасливі, яскраві салони з системою обміну призів стали символом японського неону і трудового дозвілля.

У поп-культурі азарт - від манґи і аніме (Kaiji, Akagi) до кіно - служить метафорою ризику і волі до перемоги; в побуті залишаються «знаки удачі» (дарума, манекі-неко).

Сучасна Японія поєднує повагу до правил і відповідальну гру (жорсткі обмеження і самовиключення) зі стійкою тягою до ритуалів удачі і змагальності, а культурний код азартних ігор продовжує оновлюватися разом з цифровими форматами і майбутніми IR-курортами.