Культура та історія

Ігрова культура Казахстану пройшла шлях від радянських лотерей і обмеженого дозвілля до сплеску «дикого ринку» в 1990-і і подальшої інституціоналізації.

З середини 2000-х держава відповіла на соціальні ризики і урбаністичний тиск перенесенням казино в дві спецзони - Капчагай (нині Конаєв) і Бурабай, що сформувало кластерну модель з упором на контроль і туризм.

У масовому побуті зберігаються неазартні національні ігри (наприклад, тогизкумалак), а ставлення суспільства до ставок залишається стриманим під впливом сімейних і релігійних цінностей.

Підсумок - компроміс між попитом на розваги та відповідальністю: казино - в курортних кластерах, суворі правила доступу і акцент на профілактиці шкоди.