Заборона казино після приходу до влади Фіделя Кастро (Куба)

Перемога революції в січні 1959 року стала вододілом для кубинської гральної індустрії. Казино, символи «старого режиму» та іноземного впливу, були закриті, а готелі-курорти позбулися ігрових залів і перейшли під контроль держави. Гавана з «Лас-Вегаса Карибів» перетворилася на столицю нової соціалістичної моделі - з іншим ставленням до розваг, туризму і приватного капіталу.

1) Політико-ідеологічні причини заборони

Антикорупційна повістка: казино асоціювалися з відкатами, заступництвом чиновників і «брудними» грошима.

Антиімперіалістична оптика: гральний бум сприймався як залежність від зовнішнього (насамперед американського) попиту.

Соціальна справедливість: нова влада прагнула дистанціюватися від «вітринної розкоші», протиставивши їй мобілізацію ресурсів на освіту, охорону здоров'я та інфраструктуру.

Морально-культурний аргумент: казино називали «осередками пороку», що підривають трудову дисципліну і сімейні цінності.

2) Хронологія і механіка демонтажу (1959-початок 1960-х)

Січень-весна 1959: масове закриття гральних залів; частина майданчиків простоює, частина - тимчасово перепрофілюється під шоу без гри.

1959–1960: державний контроль над готелями і нічними клубами, скасування або анулювання гральних дозволів.

1960–1961: хвиля націоналізації великої приватної власності та майна іноземних компаній; казино як бізнес-модель зникають.

Подальші роки: кримінально-правові заходи проти нелегальних «підпільних» ігор; культурні інститути (кабаре, сцени) зберігаються точково, але без азартних столів.

💡 Важливо: ряд легендарних майданчиків (наприклад, Tropicana) вижив як концертно-шоу формат, проте їх гральні функції припинені.

3) Що саме було закрито і як перерозподілилася інфраструктура

Казино при готелях: Riviera, Capri, Deauville, Habana Hilton, частини залів Hotel Nacional та ін. - ігрові простори закриті, обладнання списане або вилучене.

Кабаре і клуби: збережені як сцени/ресторанні майданчики при новій культурній політиці, але без ставок і столів.

Ігрові автомати: демонтовані, складовані або знищені; імпорт і обслуговування припинені.

Кадри: круп'є, касири і менеджери йдуть в інші сфери, емігрують або перенавчаються; частина артистів і обслуговуючий персонал залишаються в концертно-гастрономічному сегменті.

4) Економічні наслідки

Скорочення «валютного» туризму: різке падіння американського потоку посилилося політичною конфронтацією і ембарго (1960).

Зміна туристичної моделі: ставка на організовані поїздки з дружніх країн, культурні та освітні обміни замість «нічної економіки».

Перерозподіл доходів: ресурси, що раніше оберталися в «швидких» індустріях (казино, бари, приватні шоу), спрямовані в держпрограми.

Побічні ефекти: втрата високоприбуткового сегмента, зменшення зайнятості в сфері розваг і готельного бізнесу, особливо в Гавані.

5) Соціальний і культурний зсув

Кінець образу «веселої Гавани»: місто перестає продавати «нічний сценарій» вечерю-шоу-казино; публічна мораль реформується під соціалістичні стандарти.

Ідеологічна реприватизація культури: сцени і кабаре перетворюються на майданчики з «правильною» програмою - національна музика, хореографія, агіткультура.

Пам'ять і міф: дореволюційна епоха фіксується як «зіпсований» минулий світ; одночасно зберігається ностальгічний міф у діаспорі та зарубіжній пресі.

6) Боротьба з підпіллям

Криміналізація нелегальних ігор: рейди, конфіскації, показові процеси проти організаторів «домашніх казино».

Профілактика: ідеологічні кампанії, обмеження на «буржуазні» форми дозвілля, посилення контролю за нічним життям.

Результат: підпільні формати зберігалися осередково, але не перетворювалися в масову індустрію через жорсткі санкції і низьку рентабельність в нових умовах.

7) Геополітичний фактор

Розрив з США: зникнення головного джерела «швидких» клієнтів та інвестицій.

Зміщення в бік соціалістичного блоку: туризм стає плановим та ідеологічно навантаженим; пріоритет - міжнародна солідарність і «правильний» культурний порядок.

Інформаційна війна: образ закритих казино використовується обома сторонами - як символ «очищення» (Куба) і як сигнал «експропріації» приватного капіталу (США).

8) Довгострокові ефекти та спадщина

Трансформація міської тканини: від «інтегрованого курорту» до державних культурних центрів, готелів без казино, конференційних майданчиків.

Витік компетенцій: менеджери, круп'є, промо-фахівці поїхали і поповнили інші ринки (США, Кариби, Латинська Америка).

Історичний символізм: заборона казино стала «знаковою реформою», що демонструє розрив з практиками заступництва, мафіозними зв'язками і демонстративною розкішшю.

9) Порівняння «до» і «після»

Параметр	До 1959	Після 1959
Правовий режим	Ліцензії на казино при готелях, «сірі зони» управління	Повна заборона азартних ігор, націоналізація ключових активів
Туризм	Масовий потік із США, «нічна економіка»	Ідеологічно дружній туризм, культура та обміни
Економіка	Високоприбуткові валютні надходження, але нерівномірно розподілені	Перенаправлення ресурсів в держпрограми, зниження частки «швидких» доходів
Культура	Кабаре + казино як «пакет»	Шоу без гри, «соціалістична» культурна політика

10) Підсумок

Заборона казино в 1959 році стала не тільки адміністративним кроком, але і маніфестом нової моделі суспільства. Він розірвав зв'язку «казино - туризм - зовнішні гроші», на якій трималася післявоєнна Гавана, і перевів місто і країну на рейки планованої економіки, ідеологізованої культури і централізованого контролю. Ціна - втрата високоприбуткового сегмента і частини міської ідентичності; вигода - політичне і символічне дистанціювання від корумпованого минулого. Саме тому заборона казино залишається ключовою подією, що визначила траєкторію Куби на десятиліття вперед.